На вулиці Чан Фу у старому місті стоїть бронзове погруддя. Повз нього щодня проходять сотні туристів хтось фотографує, ніхто не зупиняється прочитати табличку. Цілком дарма, бо без цієї людини того Хойана, заради якого сюди їдуть, просто не існувало б.
Це Казимир Квятковський, польський архітектор-реставратор. В'єтнамці звали його трьома іменами. Ласкаве – Казик. Друге – Людина з джунглів, за роки у таборах біля храмів. Третє – Знахар: він був бородатим точнісінько як актор з культового польського фільму про доктора без диплома, який на початку 80-х крутили у В'єтнамі. Діти, побачивши його машину, бігли слідом із криками «Знахар, Знахар».
1981 року В'єтнам після сорока років війни попросив ЮНЕСКО про допомогу з порятунком пам'ятників. Відповіла Польща. Вимоги до кандидата були вузькими: архітектор-реставратор, який вільно розмовляє російською та французькою. Охочих їхати у розорену тропічну країну на невизначений термін не знайшлося. Окрім однієї людини.
Першим об'єктом став Мі Шон, а тоді це були руїни чамських храмів у джунглях, нашпигованих мінами. За роки роботи там вісім учасників його команди загинули від снарядів, що не вибухнули, і хвороб. Сам він жив не в готелі, а в хатині біля храмів.
У липні 1982-го він із перекладачем вибрався на пляжний вихідний і заїхав до Хойана. Закохався з першого погляду в недоторканість дерев'яних кварталів. З цього моменту почав використовувати вихідні не для відпочинку, а щоб безкоштовно замальовувати будинки старого міста. До 1985 року ця документація допомогла визнати Хойан національною пам'яткою В'єтнаму , хоча місцева влада цілком могла знести застарілі будинки і побудувати щось нове. Він роками переконував їх цього робити.
Він же керував відновленням тунелів Ку Чи в їхньому нинішньому вигляді і домігся фінансування на Музей тямської скульптури в Дананзі, коли гроші на його власні проекти закінчилися
19 березня 1997-го він помер від серцевого нападу в готелі в Хюе в розпал роботи над реставрацією імператорського міста. За легендою хотів бути похованим серед храмів Мі Шона, яким віддав 17 років життя. За фактом тіло перевезли на батьківщину, похований у Любліні.
У 2007 році, до десятої річниці смерті, в Хойані відкрили цей пам'ятник на Чан Фу. Статус ЮНЕСКО у Хойана, Мі Шона та Хюе не лише природна даність, а результат конкретних рішень та восьми життів на додачу.
